Фонд № 8 «Антонюк Зиновій Павлович (24.12.1933 (24.07.1933 за паспортом) –28.04.2020) – український публіцист, перекладач, правозахисник, дисидент, розповсюджувач самвидаву, громадський діяч, співголова громадської ради Українсько-Американського бюро»
Зиновій Павлович АнтонюкФотопортрет (10×15 см)
1970-ті рр.
Архів ЦДС, Ф. 8
Антонюк Зиновій Павлович (24.12.1933 (24.07.1933 за паспортом) – 28.04.2020) – публіцист, перекладач, учасник українського національно-демократичного і правозахисного руху, член комісії з відновлення прав реабілітованих при Київській міськраді (1992-1996), співголова громадської ради Українсько-Американського бюро (1992-2003), експерт Міжнародного фонду «Відродження» за програмою «Громадянське суспільство», член редколегії інформаційно-аналітичного бюлетеня „Права людини в Україні“ народився у 1933 в м. Хелм (Польща).
У 1958 р. Зиновій Антонюк закінчив механічний факультет Львівського політехнічного інституту та здобув фах інженера-економіста. У 1960 р. він переїхав до Києва, де познайомився із шістдесятниками. За сприяння Алли Горської З. Антонюк познайомився з Іваном Світличним, який справив на нього значний вплив. З цього часу З.П. Антонюк активно займався поширенням самвидаву та був причетним до передачі інформації з таборів разом із самвидавом за кордон, у тому числі й «Українського вісника».
Зиновія Антонюка засуджували двічі. Перший раз у січні 1972 р. за «антирадянську агітацію і пропаганду» з вироком семи років таборів суворого режиму і трьох років заслання. Свій термін З.П. Антонюк відбував у 35-й зоні пермських таборів, а заслання у м. Бодайбо Іркутської області. Другий арешт відбувся у 1982 р. за сфабрикованою справою в „дармоїдстві”, в якому отримав термін на рік ув’язнення у зоні суворого режиму, який відбував у Білій Церкві та Харкові. Після остаточного звільнення та повернення до Києва працював слюсарем до виходу на пенсію (1983 – 1993). У 1990 р. був обраний депутатом Київради.
З.П. Антонюк автор численних статей з прав людини, з питань суспільної свідомості й духовної культури. Відомими є такі праці: “Конспект самоусвідомлення” (2007), “Рефлексії ідентичності” (2007), “Рефлексії правозахисту” (2019).
Документи З. П. Антонюка систематизовані в одному описі, до складу якого увійшло 174 справи за 1964-2012 рр., які впорядковані всередині трьох розділів: Розділ І. «Адресати Зиновія Антонюка»; Розділ II. «Кореспонденти Зиновія Антонюка»; Розділ III. «Зібране листування».
Крім опрацьованих документів містяться ще не систематизовані, робота над упорядкуванням яких триває. Серед них: автографи, рукописи, машинописи, друкарські відбитки творчих праць і матеріалів до них, біографічних документів, документів з діяльності, документів про З. Антонюка, зібрані праці різних авторів. За змістом це документи, які свідчать про біографічні факти життя З. П. Антонюк, його громадську активність.