Фонд № 10 “Сокульський Іван Григорович (13.07.1940 – 22.06.1992) – український поет, правозахисник, дисидент, політв’язень, член Української Гельсінської групи (УГГ)”.
Сокульський Іван Григорович (13.07.1940 – 22.06.1992) – український поет, публіцист, правозахисник, дисидент, політв’язень, член Української Гельсінської групи, громадський діяч, редактор журналу «Пороги» народився на хуторі Червоноярський Синельниківського району, Дніпропетровської області України. Освіту філолога спочатку здобував у Львові, а потім у Дніпрі (раніше – Дніпропетровськ), але звершити вищу освіту не вдалося. Виключили з університету за звинуваченнями у “націоналізмі”.
Івана Сокульського засуджували тричі. Перший арешт стався 14 червня 1969 р. за авторство відомого “Листа творчої молоді Дніпропетровська”, що був написаний на захист роману Олеся Гончара “Собор” та за виступ проти русифікації. Отримав чотири з половиною роки колонії суворого режиму. Другий арешт відбувся 11 квітня 1980 р. за членство в Українській Гельсінській групі (УГГ). Іван Сокульський отримав десять років позбавлення волі, з яких – 5 років вʼязниці і 5 років заслання. За девʼять днів до завершення 5 років увʼязнення за сфабрикованим звинуваченням був ще раз засуджений на 3 роки вʼязниці з приєднанням їх до невідбутого терміну.
13 липня 1988 р. дружина дисидента Орися Сокульська разом із Ольгою Стокотельною дружиною політв’язня Миколи Горбаля почали естафетну голодівку за їх звільнення, результатом якої стало звільнення Івана Сокульського з увʼязнення 02 серпня 1988 року. Після звільнення Іван Сокульський включається в громадське і політичне життя. Вступає в Українську асоціацію незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ), починає видавати журнал “Пороги” (видав девʼять номерів). І. Сокульський став один із засновників таких місцевих (дніпропетровських) організацій як Товариство української мови ім. Тараса Шевченка, “Меморіал”, Народний Рух України, створив і очолив обласні організації Української Гельсінської Спілки, Української Республіканської партії.
20 травня 1991 р. Івана Сокульського жорстоко побили агенти КГБ в Дніпропетровську під час мітингу на підтримку незалежності України, що призвело до значного погіршення здоров’я і смерті 22 червня 1992 р.
Твори Івана Сокульського друкувалися тільки після його смерті. Перша збірка «Владар каменю», вийшла у 1993 р. Пізніше були надруковані такі книги: «Означення волі» (1997), листування з донькою «Листи до Марієчки» (2000), два томи епістолярної спадщини «Листи на світанку» (2002), «Лірика» (2006), «Пороги: вибране» (2009). У 1995 р. Івана Сокульського прийняли до Спілки письменників України (посмертно), а у 2006 р. – посмертно нагородили орденом «За мужність» першого ступеня та у 2010 р. – орденом Свободи.
Документи особового фонду І.Г. Сокульського опрацьовуються. Серед них є рукописи, друкарські відбитки, копії машинописів, автографи, машинописи з рукописними нотатками. За змістом це документи, які свідчать про біографічні факти життя І.Г. Сокульського та його громадську діяльність.